Історія стародавнього міста Звягель

Стародавній Звягель, саме так називалось місто до інкорпорації земель лівобережної України до складу Російської імперії на при кінці XVIII століття. Хиба може залишити байдужим ця давня милозвучна назва. Стародавнє місто, як поважного віку людина, у кожного своє обличчя, своя неповторність, своя доля. Приклад цього унікальне місто Новоград-Волинський, яке увібрало в себе багато сторінок захоплюючи і водночас трагічної історії нашої держави.

Історія зародження

Місто не одноразово зазнавало спустошувальних не бісів завойовників, пожеж, руйнувань. Ворожі навали кляті чвари ледве не зрівнювали його з землею. Складною а часом і трагічною була доля жителів. Як зазначається в літописі 1257 року Звягель був до щенту знищений військами Данилом Галицьким. Історія нашого краю це сучасна історія всього українського народу. Протягом багатьох століть переходив від одного правителя до іншого. На при кінці XIII на початку XIV соліть правобережна Україна, в тому числі звягельщина опинилася в складі великого князівства Литовського. В середині XIV століття Звягелем володіли Василь і Андрій Семиновичі, величаючи себе князями звягельськими. У 1519 році король польський , він же великий князь литовський Зігізмунд І, подарував місто князю Костянтину Островському, з дозволом побудувати в ньому замок-фортецю. Після Люблінської унії в 1569 року Звягель рядом з іншими населеними пунктами правобережжя потрапив під владу шляхетської Польші увійшовши до складу Луцького повіту волинського воєводства. В 1793 року за наказом Катерини ІІ, у складі ново-приєднаних українських земель до російський імперії були утворені братиславська та переяславська губернії, до яких увійшли землі волинського та північної частини київського воєводств. У червні 1795 року Ізяславську губернію перейменовують у Волинську, а 5 липня виходить указ Катерини ІІ про пере іменування міста Звягеля у Новоград-Волинський і призначення його губернським центром, але стати губернським містом йому так і не судилось.

У 1823-25 роках Новоград-Волинський став одним із центрів декабристського руху, тут розміщувався штат польської артилерійської бригади першої армії, в якій служили брати Андрій і Петро Борисови. Разом із уродженцями міста польським революціонером Юліаном Люблінським вони стали засновниками товариства об’еднаних слов’ян, яке 1825 року злилося з південним товариством декабристів. В 1846 році відвідав Новоград-Волинський Тарас Григорович Шевченко, якій увічнив мальовничі картини поліського краю у повісті варнак, але найбільшою гордістю нашого міста е те що саме тут на берегах Cлучі 25 лютого 1871 року народилася славна дочка українського народу Леся Українка.

Кожне місто, як відомо багате своїми людьми, і прикметності скрізь віки пронесли новоград-волинці в силу свого льодяного побратимства, дружби і народності, про це свідчить щорічне свято Лесині Джерела що набуло міжнародного статусу.

Мне не Рима ни Хайфи, ни даже Парижа не надо
Блеск улиц Нью-Йорка и даже Москве я не рад,
Как награда мне, как награда горький воздух твой маленький мой Новоград

Я люблю тебе Лесине місто
Зачароване плесом Случі
Ти цвітеш і шумиш подолисток на свята та роботу йдучи

Походження назви

Про походження назви Звягель існує декілька легенд. За однією із них через місто, що розляглося по обидва береги глибоководної судноплавної, на той час Случі, регулярно курсували судна, щоб попередити команду судна, що пропливало повз місто про небезпеку, на Случі було багато порогів та скель, мешканці вночі били в дзвони. Від слів дзвонити, дзвін, зв’язати і пішла назва Звягель - саме цю легенду вміщено в міському гербі, що містить зображення золотого дзвона.

За іншою легендою - територія, на якій розташоване місто, та його околиці була багата на болотяні руди, з яких місцеві жителі плавили залізо і займалися ковальською справою дзвін ковальських молотів і дав назву місту.

Третю легенду пов’язують з ім'ям коваля Звягеля багато століть тому, як стверджує переказ, де нині місто, стояла невелика кузня в якій чоловік на ім’я Звягель виготовляв зброю. Поступово на місці кузні виросло поселення, яке і назвали на честь того коваля.

Не зайвим буде і згадати ту поширену версію про походження назви нашого міста пов’язане з далекою Індією - ця версія належить рильському досліднику, автору книжки Санскрит. Посміхається Україні Василю Кобилюку, на його думку слово Звягель на санскриті означає торжество сонця складається воно з двох слів звя-свято святий , божий. Гель – сонце. Назва міста звягел на думку Кобилюка стала своєрідною історичною метрикою величі про українців.

У наведених легендах домінує єдина міфологема дзвін, звяга, звягель, яка в оповідях обросла історично побутовими деталями. Народне тлумачення назви в усіх деталях цілком вписується в модель та про неймування на житомирщині. Символічно, що при відновленні середньовічної фортеці 1989 році на її стінах було встановлено дзвін, як символ міста, тож слід констатувати, що незващаючи на широке розмаїття легенд і припущень, що до походження назві Звягель остаточної відповіді про походження назві Звягель - досі не знайдено.

Події

Після того як 1257 році жителі Звягеля відмовилися визнати владу князя Данила Романовича (Данила Галицього) він спалив місто і поділив його мешканців між своїм братом Васильком Романовичем і своїми синами. як зазначалося вище на старе місце спаленого городища мешканці не повернулися і почалася літописна сторінка історії міста. Місце під нове городище з якого почався Звягель наші талановиті попередники вибрали безпомилково, адже не мали вони не географічних карт, ні геодезичних приладів, та все ж обрали цю найзручнішу позицію. Що відкривало великі політичні, стратегічні та торгівельні можливості, даючи змогу Звягелю взяти впевнений старт в майбутнє.

Новоград-Волинський - місто Лесі Українки. Цей христоматійний лист давно уже став своєрідною візитівкою Новоград-Волинсього, він зустрічає нас при в’їзді з боку Житомира. Він у назві міськрайонної газеті, він у серці кожного українця. Адже не секрет, що саме Леся Українка прославила місто за межами України. Дійсно, не багатьом містам щастить, щоб постаті національного рівня народжувалися на їх землі, згадаємо хоча б фрагментарно перебіг тих далеких подій, пов’язаних з перебуванням родини Косачів у нашому місті. Вперше до Новограда-Волинсього міста подружжя Косачів Дрогоманових прибуло на при кінці 60 років 19 ст. Сталася за доленосна подія для міста у липні 1868 року, коли Ольга Драгоманова, сестра українсього мислителя демократа Михайла Драгоманова, після закінчення київського зразкового пансіону шляхетних дівчат, стала дружиною Петра Антоновича Косача, який ще раніше отримав призначення на службу до Новограда-Волинського.

Жили ми там вперше на вулиці Корицькій, це була готова домівка Петра Антоновича, що він наймав ще сам, як осилився в Звягелі,як знає читач, що 1795 році Звягель бум пере іменований у Новоград-Волинський, але історична назва міста перебувала у вжитку серед місцевих жителів ще ціле століття. Будинок був новий просторий. В цій першій оселі на Корицький вулиці народився, якраз через рік у липні 1869 року, син, наш Михайло, згадували Олена Пчілка. Корицька була центральною вулицею, до революційного Новограда-Волинсього. 1870 році восени перейшли мі до другого помешкання, найняли невеличкий домочок у міщанина Окрушка, там були гарні скелі над водою і хороше місце для купання, згадувала Олена Пчілка. От у своєму домочку, старого добродія Окрушка народилася наша дочка - Лариса"

У державному архіві Житомирської області, у фонді Волинської духовної концесторії зберігається метрична книга соборної преображенської церкви міста Новограда-Волинського за 1871 рік, де є запис про те, що 13 лютого, за новим стилем 25 у голови мирового з’їзду секретаря Петра Антоновича Косача, та його законної дружини Ольги Петрівни народилася дочка Лариса, згодом уже на іншій вулиці, в сади де з густим садом, вразлива дівчинка Леся відкрила перші чари і перші несправедливості світу. Про життя маленької Лесі, в цій квартирі розповідає у в своїх спогадах її двоюрідна сестра.